Першокурсники: такі всі різні і такі єдині

Вже позаду три місяці нового етапу життя здобувачів освіти, першокурсників, у Кельменецькому професійному ліцеї. І, як правило, якось все було вперше: очне, дистанційне, потім змішане навчання; старанно приготовлені страви; якісні швейні строчки; зварювальні роботи; ремонт та технічне обслуговування техніки; водіння…

Безболісно адаптуватися до освітнього процесу допомогли класні керівники (Макаровська А.А., група № 43, Курочка Л.І., група № 89) та майстри виробничого навчання (Лащук О.В., Ілаш О.К., Чебан Ю.П., Нагалюк Т.І., Лісковська Л.М., Цуркан Ю.В., Єремук В.В., Лопатко О.К.). Педагоги-наставники - велика родина однодумців, сильних особистостей, котрі виховали цілу плеяду висококваліфікованих молодих спеціалістів різних професій. Щирі, творчі педагогічні працівники, наставники молоді, які готові прийти на допомогу в любому випадку.

Цього разу привертають увагу здобувачі освіти із базовою загальною середньою освітою – першокурсники групи № 89. До освітнього процесу легко адаптувалися в звичному для них режимі.

В кожному стільки всього самобутнього, хорошого, доброго, справжнього, слід тільки придивитися. Найбільша кількість, аж 9 здобувачів освіти прибули з Кельменецького ліцею – опорного закладу. А ще з різних куточків Кельменецького та Сокирянського районів Чернівецької області. Спілкуючись з ними, відкривається цілий світ людських дум, почуттів, спогадів, ідей, світла душі.

Тільки всі вони різні: по характеру, поглядами на навчання, на життя; в кожного своя гордість, свій стиль, характер. Найчастіше це прості милі здобувачі освіти, які не зможуть когось образити, або зухвалі - які можуть за себе постояти. І водночас єдині: в ідеях, в помислах про професійну кар’єру, в результатах навчання, в надії на розуміння, підтримку. В учнівське щоденне життя тісно вплітається праця, без якої немислиме повноцінне ліцейне буття.

Група згуртована, завдяки класному керівнику Курочці Л.І., майстрам виробничого навчання Чебану Ю.П., Ілашу О.К. І коли учні бачать щирість і доброзичливість, любов своїх наставників – вони розкриваються, іноді довіряють найпотаємніші речі, радяться з ними. І цю довіру так намагаються педагоги оберігати, шанувати.

Педагоги по праву гордяться юними інтелектуалами, щирими, виконавськими, безвідмовними: старостою групи Аркадієм Басістим, нашою красунею – Оленою Сірук, Володимиром Балинським, Максимом Лиходнем, В’ячеславом Колодницьким .

Гарний настрій та максимум позитивних емоцій своїм одногрупникам щоденно дарують Олег Тимчук, Максим Дмитрийчук, Владислав Фаєвський

По господарськи, з великою відповідальністю працюють Радислав Рибак, Богдан Ткачук, Максім Добриневський, Назім Джабієв, Максим Сушицький, Вадим Попов.

Людяні, взаємновразливі, розумні, щирі, активні, творчі і завжди з вогником у душі та очах, все хочуть пізнати і про все дізнатися.

Великим показником є небайдужість до чужої біди.

Всі одночасно, з хвилюванням, стали на допомогу у боротьбі з нещасним випадком одногрупника Богдана Ткачука. Щоденні дзвінки, переживання, бажання найшвидшого одужання. І така підтримка, дійсно допомагає.

По праву всі одногрупники гордяться своєю майбутньою професією; хвилюються, щоб вона не принесла у житті розчарування через незнання, невміння або відсутністю потрібних навичок. Нова техніка, нові технології, новий «залізний друг» – скільки всьому треба навчитися! Тут без спеціальних знань не обійдешся. Та й цікаво ж як! Тому із задоволенням відвідують заняття, одягають комбінезон для виробничого навчання і почувають себе дорослішими, людьми, які мають серйозні обов’язки і відповідають за свої вчинки. Адже одночасно з професією тракториста-машиніста здобувають ще дві важливі спеціальності – слюсаря та водія автомобіля. Тобто майбутня професійна діяльність може не обмежуватися лише якимось одним видом роботи.

От такі вони нинішні першокурсники! А чудовими вони є тому, що їх так гарно виховали батьки та вчителі у попередніх класах.

Напевно, варто дякувати Всевишньому, що такі всі різні та водночас єдині здобувачі освіти, тут, на своїй землі, Богом даній нам Батьківщині, хоч частиночку, малесеньку, але вносять вклад у розвиток вибраної професії.


Валентина Молода, методист


Нещодавні публікації