Зустріч крізь роки…


Валентина Молода, методист Кельменецького

професійного ліцею

Зустріч крізь роки…

Тієї днини напрочуд повітря пахло свіжістю, молодою зеленню. Сонце відчутно пригрівало. З-під землі, на проталинах, пробивалися паростки молодої трави. Небо чисте і ясне, без жодної хмаринки. Після тривалої зимової погоди вражало своєю блакиттю.

Все так, як сорок років назад, 23 березня 1978 року. Веселим та дзвінким дзюрчанням струмочків, сонячні промені, які відбивалися у вікнах приміщення СПТУ – 5 зустріли своїх перших новоселів – 63 учні груп № 1 за професіями «тракторист-машиніст 3-го класу», «майстер-наладчик механізмів на тваринницьких фермах» та «майстри машинного доїння».

І ось настала та мить, коли вони зустрілися. Всі – свої, всі – рідні, всі ті, чиї стежини-дороги злилися в одну, єдину, дорогу до Кельменецького професійного ліцею.

Скільки років промайнуло, а здається, ніби вчора вони спільно з майстрами виробничого навчання, класними керівниками та кураторами виконували ранкову зарядку, поспішали на уроки, відвідували вечори, їздили на екскурсії. Про це все говорили їхні погляди, вуста.

Свято спогадів і сподівань випускників та педагогів продовжилось у переповненій актовій залі. Дійство, підготовлене заступником директора з НВР Інною Боднар було насичене та цікаве.

Випускників 1978, 1988, 1998, 2008, 2018 (бо в січні був випуск чотирьох груп) років та й всіх бажаючих, радо зустрічали екс-директори Кім Опанасович Петров, Іван Іванович Тамазликар та нинішній директор Ярослав Тадейович Чура. Всі разом вітали гостей: Сергія Леонідовича Буняка, селищного голову, Івана Івановича Свириду, роботодавця, приватного підприємця.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять першого директора Василя Миколайовича Дороша, працівників, випускників та тих випускників, котрі віддали життя за Україну, загинули в зоні АТО, щоб наступники ща