Там, високо в горах…
Що, коли Ви ще не побували в передгір’ях Карпат, на полонинах, в лісах, на вершинах? Що, коли Ви ще не пробували на повні груди вдихнути свіжого, чистого повітря? Що, коли Ви…
Неодмінно постарайтеся бути! І байдуже – то буде екскурсія, похід, на день, два, чотири дні, чи вихідні… Головне – їдьте, мандруйте, насолоджуйтесь різноманіттям флори й фауни!
За сприянням адміністрації та профспілкового комітету Кельменецького професійного ліцею, колективу вдалося здійснити таку екскурсійну поїздку.
Нарешті він настав – той довгоочікуваний день. Збір, поїздка – все це видавалось якимось урочисто-значущим і неймовірно важливим. Адже відпочинок у Карпатах – це напевне найкраще, що можна придумати в період, коли оговтуєшся від навчально-виробничої метушні. Коли так важливо навести лад на фінішній прямій навчального року.
Подорожуючи, ми побували в Коломиї, Яремчі, Буковелі, Ворохті. Відвідали найбільші ринки українських вишиванок, гуцульських промислів. Тут нас чекала незабутня карпатська природа: бурхливі водоспади, стрункі смереки, величезні білі гриби (купляли на базарі), зелено-блакитні гори.
Підіймались підйомником на вершини Буковелі, обідали в колибах, гуляли біля штучного озера (дехто і скупався), каталися на канатних велосипедах. Це цікаве європейське містечко, архітектура якого витримана в одному стилі. Тут найновіші підйомники. А ще мінлива погода: ми, то дощиком умиті, то сонечком висушені.
Незабутня поїздка, незабутні враження. Уявіть собі: щодня навколо пейзажі, які зашкалюють внутрішню “захоплювалку”; повітря, яким ми дихаємо – справжнє гірське і чисте; всюди на поверхню б’ють чисті джерела з прохолодною водою; приємний шум біля річок. Одним словом, нам, колективу однодумців, які люблять природу, в Карпатах було чим захоплюватися і що робити. І так перший день пройшов незамітно.
Другий – сходження на Говерлу, яке розпочалося маршрутом через Ворохту, стартуючи з навчально-спортивної бази «Заросляк».
За Ворохтою на нас чекали шлагбаум і працівник Карпатського національного природного парку, який збирав плату за вхід до заповідника. Також там нам видали пам’ятки зі схемою синьо-білого маршруту й телефонами рятувальників.
Ще мить і все розпочнеться… І погода видалася на славу.
Ступивши перші кроки на стежку, яка веде на вершину, стає зрозуміло, що тут дорога добре втоптано людськими слідами; нагадують про себе і коріння дерев, які «повзуть» по поверхні маршруту. Поступово ліс рідшає, стежина з широкої дороги переходить у досить вузьку стежку, яка починає кружляти поміж деревами та підліском. І ось останні ялини прощально нам махають своїми гілками.
Пройшовши лісовою стежкою і подолавши межу лісу на висоті 1500 метрів, далі мандрували мальовничими субальпійськими луками, які ще називають «криволіссям». Привал… Похід…Бутерброди… Вода…
Нарешті відкривається вид на найвищу вершину України.
Піднімаємося ще трохи вище, вітер холоднішає, але дихання легке, а крізь поріділі дерева починають проступати контури сусідніх гір. На навколишніх вершинах ще видніються круги снігу. Привітався з нами Прут, струмок-водоспад.
Перед виходом на Говерляну (таке плато перед остаточним
підйомом на вершину гори Говерла; а ще в народі так називають дочку Говерли) робимо ще пару фото краєвидів. Бо саме в цей час тут рясно-рясно цвітуть крокуси і червона рута. І як не покачатися по такому натуральному килимку?!
На Говерляні робимо проміжну зупинку.
Підйом на Говерлу! Залишився найважчий шлях. Йдемо технічно, з відпочинком, особливо вже біля вершини, коли м’язи ніг затерпають. Неймовірні краєвиди підбадьорюють!!! Навкруги кудлаті хмари, сильний вітер. Але нам нічого не стало на перешкоді.
Перші кроки на найвищій вершині України. Ми її підкорили! У нас це вийшло…
Ми подолали найважчий, найстрімкіший шлях…
Ми досягли мети справжніх патріотів, які прагнуть знову й знову підкорювати карпатський символ незалежності України і насолоджуватися неповторними ландшафтами та краєвидами.
Дуже хочеться сказати:
- До наступної зустрічі!
