Невимовний біль: Слава Героям Небесної сотні


Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю,

народ – нацією, країна – державою!

М. Грушевський

Моя Україна… Твоя Україна…

Її розстрілювали, катували, засівали «градами» землю, не- мов зерном, зрошували кров’ю, немов дощем. Та народ братався, кидаючись під кулі, рятуючи побратимів, розламуючи останній кусок хліба, накриваючись однією накидкою.

18-20 лютого 2014 року… Київ… Майдан Незалежності… Вулиці Грушевського та Інституцька…

Вогонь і дим,.. і кров,.. і біль,.. і сльози,.. сльози,.. сльози…

Неможливо передати атмосфери, яка панувала 20 лютого в Кельменецькому ПЛ на годинах спілкування, проведені класними керівниками та кураторами груп!

Так, в групі № 39, класний керівник Подлабухова Т.В. хвилиною мовчання вшановували пам’ять Героїв Небесної сотні та загиблих на Сході України учасників АТО, випускників ліцею. Подякували корзиною квітів до меморіальної дошки.

«Тих, хто віддав найдорожче, що має кожен з нас, – своє життя. Гинули за честь, гідність, волю українців, за свою Батьківщину. Чи могли ми уявити, що в 21-му сторіччі, в 2014 році, шаленим полум’ям буде охоплений Майдан, що за демократичне майбутнє будуть гинути кращі сини нашого народу! Неможливо передати невимовний біль цієї трагедії. Осягнути глибину бід, втрат і страждань. Та час іде, і вже назріли потреба та обов’язок розповісти про цих людей, таких різних, які в буремний час об’єдналися під єдиним гаслом: За Україну! За її волю!», - вступне слово Тетяни Володимирівни на мить зібрав в серцях уч