Невимовний біль: Слава Героям Небесної сотні
Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю,
народ – нацією, країна – державою!
М. Грушевський
Моя Україна… Твоя Україна…
Її розстрілювали, катували, засівали «градами» землю, не- мов зерном, зрошували кров’ю, немов дощем. Та народ братався, кидаючись під кулі, рятуючи побратимів, розламуючи останній кусок хліба, накриваючись однією накидкою.
18-20 лютого 2014 року… Київ… Майдан Незалежності… Вулиці Грушевського та Інституцька…
Вогонь і дим,.. і кров,.. і біль,.. і сльози,.. сльози,.. сльози…
Неможливо передати атмосфери, яка панувала 20 лютого в Кельменецькому ПЛ на годинах спілкування, проведені класними керівниками та кураторами груп!
Так, в групі № 39, класний керівник Подлабухова Т.В. хвилиною мовчання вшановували пам’ять Героїв Небесної сотні та загиблих на Сході України учасників АТО, випускників ліцею. Подякували корзиною квітів до меморіальної дошки.
«Тих, хто віддав найдорожче, що має кожен з нас, – своє життя. Гинули за честь, гідність, волю українців, за свою Батьківщину. Чи могли ми уявити, що в 21-му сторіччі, в 2014 році, шаленим полум’ям буде охоплений Майдан, що за демократичне майбутнє будуть гинути кращі сини нашого народу! Неможливо передати невимовний біль цієї трагедії. Осягнути глибину бід, втрат і страждань. Та час іде, і вже назріли потреба та обов’язок розповісти про цих людей, таких різних, які в буремний час об’єдналися під єдиним гаслом: За Україну! За її волю!», - вступне слово Тетяни Володимирівни на мить зібрав в серцях учнів нестерпний біль подій 2014 року.
Ліричні сльози кращих учнів групи, а це Тарас Мельник, Михайло Бордюжан, Крістіна Сирбу, Юліана Возна, Богдан Швець, Тетяна Петах, Богдана Твердохліб, вилились в рясні слова подяки за мирний сьогоднішній день; у воскресіння Героїв з продовження справи, яку розпочали, щоб жити у вільній процвітаючій Україні.
Класний керівник організувала захід, який передав героїчний непохитний дух Майдану, на фоні якого спливав образ чистого, миролюбного, беззбройного, дружелюбного патріота, якого не зупиняє свист куль, щоб рятувати сподвижника волі; образ пораненого героя, який стікає кров’ю, та не покидає Майдан; образ незламного мученика, який не зраджує Україну. Виховний ідеал спілкування – Національна свідомість, патріотизм, жива мораль.
Відеофрагменти «Герої не вмирають», «Подай руку Україні», «Пливе кача» учні переглядають з надзвичайною тишею, їхня міміка – це доказ переживання за полеглими Героями Небесної сотні.
Ще не раз своє слово скажуть історики, проникатимуть крізь товщу диму фактів; аналітики, аналізуватимуть події і прогнозуватимуть долю Україні…
Омита слізьми, зігріта сердечними почуттями, Україно, піднімайся.
Це – мій народ. Це – твій народ. Це наша Україна.
Слава Героям України! Навіки слава!
