СОЦІАЛЬНА СЛУЖБА

       Соціальний педагог  у вузькому  розумінні  - це фахівець, який допомагає дітям і підліткам соціалізуватися в суспільстві, знайти в ньому своє місце, залишившись при цьому самостійною особистістю.

       Соціальний педагог  в  широкому  розумінні -  це адвокат, громадський діяч, друг, тренер, психотерапевт, посередник, експерт, порадник.

 

          У яких випадках звертатися до соціального педагога?
- якщо у Твоїй родині є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
- якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
- якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
- і просто коли Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

 

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.

                                       Г.Сковорода

              

 

 

 

ПАМ’ЯТКА ОПІКУНАМ

 

          Діти-сироти та діти, які залишились без піклування батьків, мають право:

· на безкоштовне медичне обслуговування (у тому числі стоматолого-ортопедичне);

· на обов'язкові медичні огляди двічі на рік.

· на безкоштовне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд та безкоштовне користування всіма видами приміського громадського транспорту ( крім таксі ) за єдиним квитком. Єдиний квиток дійсний на всій території України.

· на зарахування у навчальні заклади усіх форм акредитації поза конкурсом.

· на повне державне утримання (для тих, хто не перебуває під опікою);

· у разі вступу до ПТУ, ВНЗ- на утримання комплекту нового одягу, взуття, грошову допомогу;

· На безкоштовне харчування, проживання у гуртожитку на період навчання у ПТУ, технікумах, ВНЗ, а також на забезпечення взуттям, одягом, м'яким інвентарем;

· на безкоштовне забезпечення шкільною та спортивною формами та гарячими обідами на період навчання у загальноосвітніх школах;

· на щорічну матеріальну допомогу за рахунок стипендіального фонду навчальних закладів;

· у разі працевлаштування - на одноразову грошову допомогу, забезпечення одягом, взуттям за рахунок підприємства;

· на добові (за нормами службових відряджень) за час перебування у дорозі (туди і назад) та оплати вартості проїзду у заклади та сім'ї, де вони виховувались (за рахунок навчального закладу);.на утримання готівки (в межах норм харчування для тих, хто не виїжджає до місць організованого відпочинку у дні канікул).

· на позачергове забезпечення житлом після закінчення навчально-виховних та навчальних закладів та проходження служби у Збройних силах України.

 

 

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПІКУНА

· Має право вимагати за рішенням суду повернення йому дітей, які перебувають у нього під опікою, від будь - яких осіб, що утримують у себе дітей без законних підстав.

·Має право розпоряджатися-майном підопічного у його інтересах.

· Має право укладати угоди від імені і в інтересах підопічного, діючи як його законний представник (крім угод, заборонених законодавством).

·Як правило, має проживати разом з підопічним.

· Повинен раз на рік забезпечити проходження підопічним повного медичного обстеження.

· Має право витрачати суми, що належать підопічному у вигляді пенсій, допомоги, аліментів та доходів від майна, на утримання підопічного. Органи опіки та піклування мають право, якщо це потрібно для захисту прав підопічного, обмежувати право опікуна розпоряджатися внеском, зробленим будь-ким на ім'я підопічного.

· Зобов'язаний виховувати підопічного, піклуватися про його фізичний розвиток, навчання, захищати його права та інтереси.

·Обов'язки з опіки і піклування виконуються безоплатно.

· Дії опікунів можуть бути оскаржені кожною особою, в тому числі і підопічним, до органів опіки і піклуванням за місцем проживання підопічного.

Поради соціального педагога вчителям

щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

 

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

 

 

 

 

 

 

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

 

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

 

 

 

Рекомендації соціального педагога вчителям щодо поліпшення поведінки і самовираження слабких учнів

 

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в

різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до ліцею у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах навчального закладу, наділивши їх певною часткою відповідальностю.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошення оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу  включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття  цінностей та норм.

 

 

 

 

Поради учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

 

 

 

 

 

 

 

Порада вчителю як себе правильно поводити з агресивною дитиною

 

1. Пам’ятайте, що заборони та підвищення голосу – неефективні способи у виправленні агресивності.

2. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня та перевести активність у корисне русло.

3. Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

4. Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добре відношення  звичкою.

5. Введіть штрафні санкції. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

6. Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх регулювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу  на проблемних учнях.

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації щодо створення у дитини адекватної самооцінки.

 

1. Пам’ятайте, що кожен  учень має право на помилку

2. Ніколи не порівнюйте такого учня з іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

3. Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

4. Частіше надавайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або підготувати цікаві запитання для уроку.

5. Використовуйте контакт поглядів. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

           6. Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь-яке питання.

7. Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини.

8. Якщо такий(а) учень(иця) десь проявили ініціативу, підтримайте її. Нехай вони спробують себе в ролі лідера.